Словник української мови (1937)/бас
◀ баршановий | Словник української мови Б бас |
басавринок ▶ |
|
Бас, са́, м. 1) Бас. Еней зарюмав басом сам. Котл. Ен. Співа́ти баса́. Петь басом. Він у церкві баса співає. Харьк. г. Говори́ти баса́. Говорить басом. Св. Л. 130, 279. 2) Музыкальный инструмент: контрабас, виолончель. Да винесла три скрипочки, а четвертий бас. Чуб. V. 1117. На улиці скрипка й бас, пусти, мамо, хоть на час. Нп. 3) На бас бра́ти кого́. Поднимать на смех кого. Фр. Пр. 23. 4) Ба́сом диви́тися, погляда́ти. Неприязненно смотреть, посматривать. Фр. Пр. 23. Я на тії бараболі басом поглядаю, на полиці варениці очима приймаю. Чуб. V. 653. Ум. Ба́сик, басо́к. Дівчата співають і він басика тягне. Киев. Ув. Баси́сько, баси́ще, басю́ка, басю́ра. От у Семена басюра: як ревне, так аж шибки бряжчать. Харьк.