Словник української мови (1937)/барбосів
| ◀ барбос | Словник української мови Б барбосів |
барбуля ▶ |
|
Барбо́сів, сова, ве. Принадлежащий, свойственный барбосу. Ганна побачила через тин барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкиреними зубами, з лютими очима. Левиц. I. 31.