Словник української мови (1937)/банта

by Борис Грінченко

◀ баночка

Словник української мови Борис Грінченко Б банта

бантина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́нта, ти, ж. 1) Поперечное бревно между стропилами, перекладина. Kolb. I. 55. Кури сплять на бантах. Подольск. г. О животных: піти́ на ба́нти — издохнуть. Кінь пійшов на ба́нта, т. е. содранная с коня шкура повешена на бантах. Ном. № 14023. 2) Мн. Ба́нти = Вергуни. Сим. 192.