Словник української мови (1937)/бандуруватий

by Борис Грінченко

◀ бандурочка

Словник української мови Борис Грінченко Б бандуруватий

бандурчаник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бандурува́тий, а, е. Неповоротливый? неуклюжий? Був (хлопець)… несміливий, бандуруватий. Св. Л. 244.