Словник української мови (1937)/балювати
◀ балювання | Словник української мови Б балювати |
балюра ▶ |
|
Балюва́ти, лю́ю, єш, гл. = Балувати 1. Рудан. I. 64, 92. А ти гуляєш, а ти балюєш за чужі нечесні гроші. Левиц. I. 529. Зізвав багато царевичів і почали балювати. Чуб. II. 217.