Словник української мови (1937)/баламутка

by Борис Грінченко

◀ баламутити

Словник української мови Борис Грінченко Б баламутка

баламутний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Баламу́тка, ки, ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниця баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526. 2) Неурядица, нестроение; спор. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг. 3) Водка, в которой вымочен табак. Желех.