Словник української мови (1937)/байдак

by Борис Грінченко

◀ байда

Словник української мови Борис Грінченко Б байдак

байдара ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Байда́к, ка́, м. 1) Род большого речного судна. Рудч. Ск. II. 28. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Шевч. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. Котл. Ен. II. 29. 2) Мн. Байдаки́. «Селезни, сбившиеся в стаи тогда, когда матки водят выводки». Мнж. 176. 3) Байдаки гонити. (Бел.-Нос.) и байдаки би́ти (Левиц.) = байдики бити. Ум. Байдачок. Ув. Байдачище.