Словник української мови (1937)/бабак

by Борис Грінченко

◀ бабайка

Словник української мови Борис Грінченко Б бабак

бабаковий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Баба́к, ка́, м. 1) Байбак, сурок. Питав лисицю кум бабак. Гліб. Баба́к сви́снув. Началась весна. (По нар. поверью 1 марта б. просыпается и свищет, — это первый признак весны). Чуб. III. 9. 2) Переносно: лентяй, лежебока. Хто б сподівавсь, що Турн — бабак. Котл. Ен. 3) Меховая тесьма, опушка, которой обшивается крестьянская шуба. Чуб. VII. 432. Кожух білих смушків під тяжиною і бабаком обложений. Кв. I. 132. Ум. Бабачок. Ув. Бабачище.