Словник української мови (1937)/аркан

by Борис Грінченко

◀ арідник

Словник української мови Борис Грінченко А аркан

аркуш ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Арка́н, на́ и ну, м. 1) Род гуцульского танца мужчин. Желех. Аркана́ танцюва́ти. Фр. Пр. 9. 2) Аркан. Сказав та й зашморгнув на шиї він аркан. Г. Арт. О. 1861. III. 84. Еней і сам так розходився, як на аркані жеребець. Котл. Ен. Аби-сте мні арканом тігли, то не піду. Фр. Пр. 9.