Словник української мови (1937)/арабин
| ◀ арабець | Словник української мови А арабин |
Арабія ▶ |
|
Ара́б, ба и ара́бин, на, м. Араб. АД. I. 134. Ой бо вже я їду полем та все лісом зелененьким, та з турчином молоденьким чи з турчином, арабином, чи з невірним татарином. Чуб. V. 948.