Словник української мови (1937)/ай!

by Борис Грінченко

◀ аїр

Словник української мови Борис Грінченко А ай!

айбо ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Ай! меж. Ай, ах! — выражение испуга, боли. Ай-ай-ай, закричу, їй же то богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выражения похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й з'їли. Рудч. Ск. I. 94.

II. Ай! сз. Да, но. Не любив би-м дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459.