Словник української мови
Борис Грінченко
А
агу!
Київ: Соцеквидав України, 1937

Агу́! меж. 1) = Аго́в. 2) Уже, вот, как вот. Агу, нашій Марусі трошки легше стало. Кв. I. 45. Агу, їй стало більше волі. Кв. I. 207. 3) Прочь! киш! (на гусей). Чи то не гуси, то пани! Дивися — в ірій полетіли… Агу! гиля! до сатани!.. Шевч. 520. 4) Подражание воркованию голубей. Каже голубка: «Агу! а ту забув, а другую здумав. Агу, а ту забув, а другую здумав!» Рудч. Ск. II. 125.

Агу́! Агу́сі! меж. Ласкательное обращение к маленьким, преимущественно грудным детям. Агу, Івасю, агу, не плач!