Словник української мови (1927)/їхати
| ◀ їхавичка | Словник української мови Ї їхати |
їхатоньки ▶ |
|
Їхати, ї́ду, деш, гл. Ехать. Хто їде, той не йде, хто робить, — не гуляє. Посл. Сивим конем їде. Гринч. Їхав верхи пан хорунжий. Стор. МПр. 112. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Гринч. Морем три дні їхали. Гринч.