Словник української мови (1927)/їздити
| ◀ їзджений | Словник української мови Ї їздити |
їздитися ▶ |
|
Ї́здити, джу, диш, гл. Ездить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463.
| ◀ їзджений | Словник української мови Борис Грінченко Ї їздити |
їздитися ▶ |
|
Словник української мови — Ї
їздити
Борис Грінченко
1927
Ї́здити, джу, диш, гл. Ездить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463.