Словник української мови (1927)/істотне
| ◀ істота | Словник української мови І істотне |
істотний ▶ |
|
Істо́тне, нар. Действительно; точь-в-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді. Могил. у.
| ◀ істота | Словник української мови Борис Грінченко І істотне |
істотний ▶ |
|
Словник української мови — І
істотне
Борис Грінченко
1927
Істо́тне, нар. Действительно; точь-в-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді. Могил. у.