Словник української мови (1927)/істе
◀ іста | Словник української мови І істе |
істик ▶ |
|
І́сте, того, с. 1) = І́ста. Кв. 2) Ствол дерева? Ум. І́стечко. Ой жаль мені тії тополі, що на чистому полі. Де я буваю, де я літаю, на тополі спочиваю. А тепер істечко і гілечко забрато, нігде сісти й одпочити. Нп.