Словник української мови (1927)/імовірний
| ◀ імовірливий | Словник української мови І імовірний |
імовірність ▶ |
|
Імові́рний, а, е. Доверчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ.
| ◀ імовірливий | Словник української мови Борис Грінченко І імовірний |
імовірність ▶ |
|
Словник української мови — І
імовірний
Борис Грінченко
1927
Імові́рний, а, е. Доверчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ.