Словник української мови (1927)/ізвір
| ◀ ізв… | Словник української мови І ізвір |
ізг… ▶ |
|
*Ізві́р, вору, м. Ущелье, горная долина. Громами себе розсаджують, кремнисті голови собі розбивають, ліси на тріски розколюють, ізвори людьми рівняють. Черемш. Вниз западалися боки гори у глибокі чорні ізвори. Коцюб. Тіні.