Словник української мови (1927)/із
| ◀ ідосі | Словник української мови І із |
ізб… ▶ |
|
Із, пред. = З. Ставится между двумя согласными или после согласной, иногда в начале фразы, если следующее слово начинается согласной; в стихах иногда для соблюдения размера. Збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. I. 32. Із нехочу ззів три миски борщу. Ном. № 5060. Із славного Запорожжя наїхали гості. Шевч. 221.