Словник української мови (1927)/кістка
| ◀ кісся | Словник української мови К кістка |
кістлявий ▶ |
|
Кі́стка, ки, ж. 1) Кость. Чорток, чорток, не полічи моїх кісток. Ном. № 275. Кістки у могилі, сам в господа бога. Рк. Макс. *На́че кі́стка. Слишком твердый. Сухе дерево — наче кістка. Кон. III. 73. 2) Кі́стка ме́ртва. Болезнь, нарост на теле. Чуб. III. 15. *3) Косточка плода. Зварить вона великий горщик слив, а тоді ллє на діряву миску, що в дні повіртяні діри; то ті сливи геть ізбіжать, а в мисці зостануться кістки. Крим.