Словник української мови (1927)/кінний
| ◀ кінець | Словник української мови К кінний |
кінник ▶ |
|
Кі́нний, а, е. Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Шевч. 197. Тут військо кіннеє валилось. Котл.