Словник української мови (1927)/кіз

by Борис Грінченко

◀ кіготь

Словник української мови Борис Грінченко К кіз

кізівер ▶

Київ: Горно, 1927

Кіз, кі́зу, м. Кал животных. Сердитий та недужий — кізові рівня. Ном. № 3349. Посади́ти в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Ном. № 8402. Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. См. Кізя́к.