Словник української мови (1927)/кібець
| ◀ кияшок | Словник української мови К кібець |
кібіт ▶ |
|
Кі́бець, бця, м. 1) Кобчик. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі. Нп. 2) Название одного из играющих в детской игре в перепели́цю. Ив. 25. Ум. Кі́бчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей. Котл. Ен.