Словник української мови (1927)/криничка
| ◀ криниченька | Словник української мови К криничка |
криничний ▶ |
|
Крини́чка, ки, ж. Ум. от крини́ця. *Кринички́. Источники, родники. В ту сторону в полі славні кринички, і школа по суботах було ходить туди. Св. Л. 138. Найчистіша вода — з джерел, з криничок, що сами біжать з землі, з-під каменя. М. Лев. Лік. пор. 77.