Словник української мови (1927)/кремпіль

by Борис Грінченко

◀ кремпілець

Словник української мови Борис Грінченко К кремпіль

кремплювати ▶

Київ: Горно, 1927

Кре́мпіль, ля, м. 1) *Способ (также палка), которым натягивают связывающую что-либо веревку (напр., воз дров). Пир. у., Конон. Узявся за кремпіль добре. Ном. № 13876. 2) Кремплі и пр. = Крамплі́ и пр.