Словник української мови (1927)/кпити
| ◀ кпини | Словник української мови К кпити |
кпитися ▶ |
|
Кпи́ти, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), гл. Трунить, насмехаться. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись: ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565.