Словник української мови (1927)/коїтися
| ◀ коїти | Словник української мови К коїтися |
кой ▶ |
|
Ко́їтися, їться, гл. безл. Происходить, делаться (преимущественно о дурном). На дворі таке коїться, що і виглянути не можна. Канев. у. Якесь іще лихо коїться. МВ.