Словник української мови (1927)/косина

by Борис Грінченко

◀ косий

Словник української мови Борис Грінченко К косина

косильки ▶

Київ: Горно, 1927

*Коси́на, ни, ж. Нож. Вона косиною рубала капусту. Вержб. Кат.

*Косина́, ни́, ж. Неровность, покатость. Як хату спинали, то не вгледіли, що там саме косина, так хата кривувата й вийшла. Пир. у., Конон.