Словник української мови (1927)/комірник

by Борис Грінченко

◀ комірний

Словник української мови Борис Грінченко К комірник

комірницький ▶

Київ: Горно, 1927

Комі́рник, ка, м. 1) Жилец, постоялец. Уман. у. Вх. Зн. 27. 2) Сборщик пошлин на таможне. Ум. Комірниче́нько. Там на долині стоїть дві ялині: там наша пані ягідки рвала, комірниченька ісподобала. Нп.