Словник української мови (1927)/коменда

by Борис Грінченко

◀ комель

Словник української мови Борис Грінченко К коменда

комендант ▶

Київ: Горно, 1927

Коме́нда, ди, ж. 1) Команда, отряд. В славнім місті Берестечку коменда стояла. Гол. I. 67. 2) Начальство. Молоденький козаченько в коменди ся просить: пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.