Словник української мови (1927)/колінчик
| ◀ колінчастий | Словник української мови К колінчик |
колінчити ▶ |
|
Колі́нчик, ка, м. Коленце в стебле. Ой стерегла я жита, пшаниці… Щоб з колосочка не видзьобало, щоб колінчика не виломало. Чуб. III. 454. См. Колі́нце 2.