Словник української мови (1927)/коломиєць
| ◀ коломазь | Словник української мови К коломиєць |
коломийка ▶ |
|
Коломи́єць, ми́йця, м. 1) Житель Коломыйского округа. 2) Добывающий соль. Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? передай мені хоть сухарь на гостинець. Нп. Значение слова видно из следующих стихов Климентия: Торяники велику працю подиймають, паче коломийцов, що гуски виробляють. О. 1861. I. 226.