Словник української мови (1927)/козиритися
◀ козирити | Словник української мови К козиритися |
козирь ▶ |
|
Козири́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Безл. Идти картам. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165. 2) Принимать бравый вид. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178.