Словник української мови (1927)/ковтун
| ◀ ковтрушковий | Словник української мови К ковтун |
ковть ▶ |
|
Ковту́н, на́, м. 1) Медиц.: Колтун, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. 2) Вообще сбившиеся в комья волосы. І довгі коси в реп'яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 3) Комок овечьей шерсти, попадающийся при разбирании ее для чесания. Вас. 152.