Словник української мови (1927)/ковизка

by Борис Грінченко

◀ ковизитися

Словник української мови Борис Грінченко К ковизка

ковила ▶

Київ: Горно, 1927

Кови́зка, ки, ж. 1) Ум. от ковиза́. 2) Палка с загнутым концом, разновидность кийка́. От ідуть льодом, а дід ходе з ковизкою… Як учеше (по льоду) ковизкою, так селезень і вкипів. Мнж. 119. В игре в сви́нку ею гоняют сви́нку. Мнж. 182.