Словник української мови (1927)/кобза
◀ кобець | Словник української мови К кобза |
кобзалка ▶ |
|
Ко́бза, зи, ж. 1) Струнный музыкальный инструмент. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Мет. 443. Він усюди вештається та на кобзі грає. Шевч. 7. На речах — як на кобзі. Ном. № 2989. 2) Рыболовный снаряд из тонких прутьев. Сим. 148. Ум. Ко́бзонька, ко́бзочка. В кобзоньку грає, гарно співає. Грин. III. 21.