Словник української мови (1927)/клячити
| ◀ клячати | Словник української мови К клячити |
клячник ▶ |
|
Клячи́ти, чу, чиш, гл. Заламывать стебли растений для обозначения чего-либо; вообще делать кляк (см. Кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш… покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.