Словник української мови (1927)/клювати

by Борис Грінченко

◀ клювак

Словник української мови Борис Грінченко К клювати

клюга ▶

Київ: Горно, 1927

Клюва́ти, клюю́, єш, одн. в. клю́нути, ну, неш, гл. 1) Клевать, клюнуть. Їдять шляхту, клюють очі. Шевч. 174. Списав спину, що й курці нігде клюнути. Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсе). Вже жили не клюють. Ном. № 8233.