Словник української мови (1927)/клопітний
| ◀ клопіт | Словник української мови К клопітний |
клопітно ▶ |
|
Клопітни́й, а́, е́. 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо… та шкода мого розуму клопітного. МВ. II. 131. 2) О человеке: беспокойный, хлопотун, надоедливый. Іван клопітний чоловік. Донск. обл. 3) О деле: хлопотливый, беспокойный. Зареклися, що сами з роду-віку у таке клопітне не вберемось. МВ. III. 49.