Словник української мови (1927)/карність
| ◀ карний | Словник української мови К карність |
карно ▶ |
|
Ка́рність, ности, ж. 1) Наказание, *наказуемость. Нехай мене бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. № 152. За злодійство йому сієї карности мало. Донск. Об. А хоч коли й мине день без карности, — то все неспокійно… все горя та лиха сподівайся. МВ. I. 45. *2) Сознание ответственности.