Словник української мови (1927)/караван
| ◀ карабунитися | Словник української мови К караван |
каравати ▶ |
|
Карава́н, ну, м. 1) Большая повозка, фургон. 2) Траурные дроги. Желех. 3) Винокуренный завод. Збудував караван і жене таку горілку, що люде зо всіх слобід ідуть до його купувати. Стор. 4) Караван. За для його звертають каравани, ідуть степом і марне погибають. К. Іов. 14. 5) Толпа людей, ищущих работы. 6) Отдел конского табуна из одного жеребца и нескольких кобыл. 7) Несколько речных судов, идущих в товариществе.