Словник української мови (1927)/капочка

by Борис Грінченко

◀ капотіти

Словник української мови Борис Грінченко К капочка

каправий ▶

Київ: Горно, 1927

Ка́почка, ки, ж. Ум. от ка́пка. 1) Капелька. Ка́почку чого́сь. Немножко. Желех. 2) Род девичьего головного убора. Всі дівчата в капочках і в рутяних віночках. Гринч. III. 346.