Словник української мови (1927)/капотіти
| ◀ капотіж | Словник української мови К капотіти |
капочка ▶ |
|
Капоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Капать сильно, часто. Дощик, дощик аж із стріхи капотить. Нп. Затулила руками очі, а сльози між пучки так і капотять. К. ЧР. 129. Піт так і капотить із лоба. Гринч.