Словник української мови (1927)/канькати
| ◀ канчук | Словник української мови К канькати |
канюка ▶ |
|
*Ка́нькати, каю, єш, гл. О коршуне (ка́ня): кричать. Він розумів, про що канькає каня. Коцюб. «Тіні», 4.
| ◀ канчук | Словник української мови Борис Грінченко К канькати |
канюка ▶ |
|
Словник української мови — К
канькати
Борис Грінченко
1927
*Ка́нькати, каю, єш, гл. О коршуне (ка́ня): кричать. Він розумів, про що канькає каня. Коцюб. «Тіні», 4.