Словник української мови (1927)/канупір
| ◀ канупер | Словник української мови К канупір |
канути ▶ |
|
Кану́пер и кану́пір, ру, м. 1) Калуфер, Tanacetum balsamita. Вх. Пч. I. 13. З-за плота виглядали чорнобрівчики, васильки і канупер. Стор. 2) Кану́пирь пі́льний. Раст. Salvia pratensis. Лв. 101. Ум. Кану́перець. Гринч. III. 539.