Словник української мови (1927)/камінь
| ◀ каміння | Словник української мови К камінь |
камінюка ▶ |
|
Ка́мінь, меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Ном. № 2757. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати… ЗОЮР. I. 26. Стоя́ти як у ка́мені. Стоять как окаменелому. Выражение встречено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. МВ. (О. 1862. III. 54). То же значение имеет и выражение: Як з ка́меню те́саний. Сижу, мов з каменю тесаний. Г. Барв. 211. 2) Драгоценный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. Шевч. 46. 3) Жернов как в обыкновенной, так и в ручной мельнице, а также и в гончарских жо́рнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Посл. Млин на два камені. Желех. Шух. I. 261. Млино́вий ка́мінь. Жернов. 4) Часть ткацкого станка. См. Верста́т. Шух. I. 255. 5) Вес в 24, 30, 32, 36 фунтов. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну камней сто. Закр. Гол. Од. 39. 6) Си́ній ка́мінь. Медный купорос. Ум. Каміне́ць, каміньо́чок, камі́ньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Рк. Макс. Посій ти при дорозі та на каміньочку. Нп. Бодай пани при дорозі каміньчики били. Нп.