Словник української мови (1927)/каміння
| ◀ камінний | Словник української мови К каміння |
камінь ▶ |
|
Камі́ння, ня, с. соб. 1) Камни. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума про братів озівських. Зможе бог з каміння свого підняти дітей Авраамові. Ев. Лк. III. 8. 2) Жернова. *Пускай вже каміння. С. Пальчик Звен. у. Ефр.