Словник української мови (1927)/кадівб
| ◀ кадіб | Словник української мови К кадівб |
кадіння ▶ |
|
Ка́діб, доба и ка́дівб, довба, м. 1) Большая кадка, употребляющаяся для хранения зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Гринч. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Гринч. III. 539. 2) Квасильный чан для обработки кож. Вас. 145, 153. 3) Часть древесного пня, пустая в средине и вставляемая в родник вместо колодезного сруба. Шух. I. 9. Ум. Ка́дібець, ка́довбець.