Словник української мови (1927)/искрити

by Борис Грінченко

◀ искристий

Словник української мови Борис Грінченко И искрити

искроватий ▶

Київ: Горно, 1927

Искри́ти, рю́, риш, гл. Бросать искры. Сонце… искрило світом. Мир. Пов. I. 158. Схиливсь до своєї жінки, оком искрить. МВ. II. 184. Ко́мін искри́ть — через дымовую трубу вылетают искры. Херс. у.