Словник української мови (1927)/зітліти
| ◀ зітлівати | Словник української мови З зітліти |
зітнути ▶ |
|
Зітліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зітлі́ти, тлі́ю, єш, гл. Истлевать, истлеть. Шовкова хусточка від сльозів зітліла. Гол. I. 191.
| ◀ зітлівати | Словник української мови Борис Грінченко З зітліти |
зітнути ▶ |
|
Словник української мови — З
зітліти
Борис Грінченко
1927
Зітліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зітлі́ти, тлі́ю, єш, гл. Истлевать, истлеть. Шовкова хусточка від сльозів зітліла. Гол. I. 191.